Добрий день.

Мене звуть Олександр Зінчук. Я лікар, за спеціальністю закінчив Чернівецький медичний університет як лікар реаніматолог-анестезіолог, але за спеціальністю на працював. Одразу після інтернатури мене запросили в приватну клініку, як мануального терапевта. Доки навчався в Луцькому медучилищі, дуже зацікавився масажем, в армію відпрацьовував техніку в санітарній частині на солдатах. Потім, в медінституті, працював як масажист.

В Юмейго я закохався з першого разу, як лише побачив книгу по Юмейго-терапії. Я одразу написав в Японію автору Масаюкі Сайонджі з проханням вивчити даний вид масажу. Все життя буду вдячний йому за відповідь і запрошення на його конференцію. Так, я вперше побував на семінарах Майстра Масаюкі Сайонджі в Москві, потім в Польщі і він сам особисто, як і його найкращі учні, допомогли освоїти ази цього мистецтва. Тому я не міг не скористатись нагодою і не запросити Майстра до нас, в Україну – щоб тисячі наших спеціалістів познайомлюсь з цією східною системою оздоровлення. Мені це вдалося і Юмейго рух в Україні пішов у хід.

Ми організували курси з Юмейго і Асоціацію Юмейго. І з 2000 року кожного року до нас приїздив Масаюкі Сайонджі, проводив екзамени та семінари. Коли все запустилось і з’явились свої викладачі Юмейго, такі як Юрій Пасічник, Володимир Самбір та ін.., я повернувся в своє рідне місто і зайнявся улюбленою справою – практикою Юмейго. (Лікувати людей я люблю більше чим викладати).

Після трагічної смерті Вчителя, всі учні важко переживали втрату. Я з головою вдарився в роботу практикуючи Юмейго. Ми втратили зв'язок з японським центром Юмейго, так як перший рік японці не виходили на зв'язок перебуваючи у скорботі за Майстром. Але життя продовжувалось і кожен з нас продовжував займатись своїми справами. Дехто практикував у своєму місці, хтось викладав Юмейго. Дехто, хто був теж одними з перших учнів Вчителя відкрили власні школи та навіть Асоціації, відмовившись від співпраці з японцями, і понісши в маси лиш те, що вони навчились у Масаюкі Сайонджі.

Так минуло більше десяти років після смерті Майстра. Від моєї практики мене відірвав телефонний дзвінок із Запоріжжя. Дзвінок був від представника ПАМУ (Професійної Асоціації Масажистів України) і запропонував провести у їхньому місті курси Юмейго. Спершу я хотів відмовитись, проте відмови не прийняли, оскільки люди бажали отримати знання від прямого учня Масаюкі Сайонджі і крім мене нікого не знайшли. І я вперше відчув відповідальність перед Вчителем за ті знання які я колись отримав від нього і які не маю права приховувати. І в знак вдячності перед світлою пам’яттю Великого Майстра, я буду ділитись цими знаннями. Так, я знову повернувся до викладання і відчув внутрішнє схвалення та підтримку свого Вчителя Масаюкі Сайонджі. Велике дякую Вчителю.

Мій шлях в Юмейго: